Чи шкідливі відеоігри
Никого уже не удивишь рассказами о том, что відеоігри є шкідливими для здоров’я, як психічного так і фізичного (адже псують зір). Саме їм приписують психічні розлади та багато інших проблем сучасного покоління. Ця тема стала вже дуже популярною, але чи дійсно це так, і чи варто вірити подібним розмовам в інтернеті та по телебаченню, адже це часто робиться для реклами та збільшення тиражу, якоїсь певної гри.
Якщо поставити питання, що таке гра, то відповідь прийде – життя. Адже вони дуже схожі, буває навіть вже дуже через чур. Що там, що там, є персонаж, який повинен покращувати свої вміння, добиватися цілей, і таке інше. Та от тільки різниця, що в житті зберегтися не можна, а почати все заново виходить теж не часто.
Це все звісно цікаво та захоплююче. Але ж не рідкісні випадки, коли людина перестає помічати грань між реальністю та грою, занурюється в неї з головою, і своєму віртуальному персонажу приділяє більше часу, ніж самому собі, покращуючи його, сам стоїть на місці, або навіть гірше. Цим питанням стурбовані багато батьків, чиї діти з головою пішли у віртуальний світ.
Згідно з соціологічними дослідженнями Entertainment Software Association, серед залежних від ігор переважають чоловіки, їх 62%, середній стаж у геймера 10 років, а середній вік 33 роки, це дані зібрані в США. І вони показують, що проблема безумовно існує, і лікувати її необхідно так само, як і алко чи наркозалежність.
Під ігровою залежністю варто враховувати як комп’ютерні ігри, так і відеоігри, адже перші розроблені спеціально для комп’ютера, а другі для ігрових консолей. Але різниця в цьому не велика, адже що перше, що друге несе психологічні розлади та викликає залежність в однаковій мірі.
Найбільшу залежність отримують граючи в онлайн рольові ігри, де можна створити свого персонажа та грати з десятками та сотнями інших людей.
Є йти в суть проблеми, то майже завжди у людини, яка страждає на ігрову залежність, є певні дитячі травми, не правильне виховання, і таке інше, що наклало такий відбиток на його місце в суспільстві. І тому він віддає перевагу віртуальному життю, а не реальному.
Але враховуючи все це варто розуміти “що занадто то не здраво”. І були випадки, коли через ігрову залежність людина втрачала відчуття реальності та скоювала злочин, але також і були випадки, коли якісь певні навички, отримані в грі, допомагали людині в екстремальній ситуації. Так що як висновок напрошується, що все добре в міру, і якщо грати не багато, але шкоди це не несе.
